Пам'ятка

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

• 
•  
• Не давайте нікому своїх паролів.
• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
• Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
• Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
• Не діліться своїми фото з незнайомцями.
• Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
• Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати пр
• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити

 

 

 

Гендерне виховання дошкільників

 

Чи буде людина щаслива в любові та в сімейному житті, багато в чому залежить від того, як вона вихована, від її загальної культури, уявлень про взаємини чоловіка і жінки. Коли і як починається гендерне виховання? На що мають орієнтуватися батьки, розв’язуючи цю делікатну проблему? Слід знати, що кожному вікові властиві свої особливості, що потребують індивідуального підходу. Вирішальною є обстановка в родині. Першу модель взаємин між статями дитина бачить на прикладі своїх батьків. Якщо між ними немає згоди, якщо хтось з них поводиться погано, по жорстокому, зневажливо, то дитина може сприйняти це як норму, яка впливатиме на все його подальше життя. Якщо син , наслідуючи батька в дитинстві, не навчився любити і поважати свою матір, він в майбутньому не зможе стати хорошим, добрим, лагідним чоловіком і батьком. Свою статеву належність дитина осмислює дуже рано, приблизно до трьох років. Відому роль у цьому відіграє постійне порівняння себе з однолітками. Дитина робить відкриття, що якщо руки, ноги, очі, ніс є у всіх, то щось є у хлопчиків, а щось – у дівчаток. Або дівчинка каже про себе: «Я – дівчинка, бо ношу платтячка і кіски», а хлопчик повторює: «Я – хлопчик, бо ношу штанці, я сильний, як мій тато». Коли дитина вже усвідомила свою належність, варто скористатися тим, щоб виховувати в неї відповідну поведінку: «Ти – хлопчик, ти сильний, допоможи дівчинці», «Ти – хлопчик, маєш захищати слабших і молодших за себе, або «Ти – дівчинка, маєш бути завжди акуратною». Після усвідомлення того факту, що всі люди різні, настає пора цікавих запитань. І в цьому разі батьки часто-густо не знають, що відповісти.

Дитячих запитань не варто лякатися. Від такту дорослих залежить, чи будуть набуті знання сприйняті як щось природне, належне, чи набудуть забарвлення чогось соромітницького, забороненого. На запитання «відкіля я взявся?» дорослі відповідають прямо: «Лелека приніс», «Купили в магазині»,»Знайшли в капусті». Така помилкова версія буде викрита дуже швидко – у цьому допоможуть однолітки або старші діти. І до батьків із роз’ясненнями дитина більше ніколи не звернеться. А це, повірте, їхня велика втрата і помилка. Хочу наголосити, що гендерне виховання не є чимось ізольованим, що не залежить від виховання взагалі. Для цього має бути цілковита довіра між батьками і дітьми, мяка, спокійна, витримана, доброзичлива атмосфера. Дитина має знати, щр якщо вона зробила щось не так, її не перестануть любити, не сваритимуть і не битимуть. За таких умов дитині легше відкрити свою душу, бути відвертішою із батьками. Дорослі мають розуміти: яким би ризикованим не було запитання, реагувати на нього треба спокійно, щоб у дитини не склалося враження про те, що вона торкнулася забороненої теми. Батьки мають зважати на обстановку, у якій прозвучало запитання, як воно було сформульоване, вираз обличчя малюка. Якщо малюк не ставить вам таких запитань, це зовсім не означає, що подібні речі його не цікавлять. Швидше за все він отримав достатню інформацію на стороні, або зрозумів, що ця тема заборонена і нічого запитувати не можна. В обох випадках батькам варто бути уважними. А коли знайдеться привід для розмови на цю тему, вони мають розпочати її самі. Отже, ви встановите контакт із дитиною і з’явиться надія, що надалі вона приходитиме з подібними запитання ми до вас, а ще зрозумієте, що малюк вже знає, зможете з’ясувати джерела. Так можна запобігти негативному впливу на малюка. Щоб простежити за зростанням статевої інформації, батьки повіни мати перед очима своєрідний еталон інтересів дитячої зацікавленості з питань народження людини. Учені класифікують запитання дітей так:

• 2-3 роки – цікавить власне тіло, зокрема й статеві органи;. з’ясовуються розбіжності між хлопчиками та дівчатами, жінками і чоловіками;
• 3-4 роки – цікавить, звідки беруться діти, хто їх приносить; чому в жінок бувають таки великі животи;
• 5-6 років – як потрапляють діти в мамин живіт та як вони звідки виходять, як вони там ростуть і розвиваються.
• 6-8 років – яка роль батька в появі дітей, чому діти схожі на своїх батьків, чи можуть народитися діти у дітей.

Дуже важливо вміло сполучити формування здорового погляду, поєднати запитання, пов’язані зі статтю, і виховання природної сором’язливості. Етичних норм дитина має дотримуватися завжди6 їй варто знати, що не можна голосно проситися в туалет, бігати роздягненою, піднімати плаття і підтягувати колготки при сторонніх. Батьки мають привчати свою дитину стукати в їхню кімнату та ванну, дитина не має бути свідком їхнього інтимного життя. Батькам не варто розмовляти про статеве життя, коли дитина може це чути, допускати при ній будь - які вільності.

У дитини має бути своя постіль. Ні в якому разі батьки не повинні брати її до себе в постіль, не варто занадто пестити дітей, цілувати їх у ділянки ерогенних зон (губи, сідниці, молочні залози). Батьки мають знати, що не бажано перед сном дитині читати або розповідати страшні казки або історії, дозволяти дивитися збудливі телепередачі,, грати в бурхливі гучні ігри. Не можна допускати перегляду дітьми фільмів із сексуальними сценами. Намагаючись заспокоїтися, щоб заснути, збуджена дитина починає смоктати палець, торкатися статевих органів, Відчуття , яке виникло під час випадкового дотику, може видатися приємним, дитині закортить повторити це знову і знову. ЯК ВИХОВУВАТИ ХЛОПЧИКА? Головною проблемою виховання хлопчиків є те, що ніхто не знає, як їх виховувати. Найчастіше вони покинути напризволяще в пошуках того, що означає «бути чоловіком».Сучасне життя пропонує різні можливості для самореалізації чоловіків, а інакше це загрожує стресами, алкоголізмом, наркотиками. Ще в давні часи у хлопчиків розвивали силу і витримку. Агресивність і домінування – саме такі якості потрібні були давньому воїну. Пізніше, коли відбувся перехід до хліборобства, від чоловіків уже вимагали наполегливості, терплячості й акуратності. Але, основними для чоловіків залишалися дві функції – забезпечення проживання та захисту сім’ї. Хлопчики та дівчатка відрізняються між собою.

1. Біологічно на поведінку хлопчика сильно впливає гормон – тестостерон. Саме він робить хлопчиків агресивними. Перший викид тестостерону понукає плід розвиватися в материнській утробі за так званою «чоловічою програмою». Другий сильний викид тестостерону знаменує початок підліткового віку і зміни у зовнішньому вигляді хлопця. Цей натиск тестостерону несе із собою відчуття сили та непереможності. До 20 років рівень тестостерону стабілізується, але він може підвищитися, якщо чоловік перебуває у зоні ризику.
2. Хлопчики і дівчата по-різному бачать і чують, по-різному сприймають простір та орієнтуються в ньому, по-різному усвідомлюють усе, що їм зустрічається в цьому світі.

Саме хлопчикам притаманні такі властивості, як:

• бажання домінувати і бути агресивним;
• природне бажання ризику;
• короткострокові періоди, які повторюються: напруження та розслаблення;
• підкорювання простору.

Хлопчикам потрібна ваша постійна позитивна увага, але це не має бути тотальний контроль, бо він може перерости в насильство. Увага – це ненасильницький спосіб підтримки та поваги до почуттів, думок, дл того, що він робить або зробив. «Ти , твої заняття є цінністю для нас» - таке посилання є основою для формування у хлопчика високої самооцінки, почуття власної гідності, впевненості у своїх силах.

Коли народжується хлопчик, він отримує від матері молоко життя і тепло її тіла. Бути поруч х нею – насолода. Він і вона – єдине ціле. Саме з мами починається формування його емоційного життя, способів спілкування з іншими, взагалі погляд на світ. Батько має оберігати цей зв'язок між матір’ю та сином і приєднуватися до них. Це дуже важливо, коли батько підтримує матір і дитину під час пологів, допомагає доглядати дитину вдень і вночі. Але в цей період увага та присутність матері – найголовніше в житті немовляти. Уже після першого року життя хлопчик спрямовується до світу батька. Він починає копіювати його, різними способами привертає увагу батька до себе. Авторитет батька підсилюється, а мамин авторитет син поступово може піддавати сумніву. Спортивні ігри, домашні справи, покупки, просто ігри, навчання, екскурсії можуть поєднати батька та сина. Підтримка батька дає хлопчику відчуття власної гідності. Якщо батька жорстокий, покинув сім’ю або б’є та ображає матір, якщо він є алкогольно- або наркозалежним, цілком ймовірно, що й син успадкує це. Навички самодисципліни та організованості хлопчик отримує саме від батька. Буває, що хлопчика немає батька. У цьому разі мама має знайти для нього можливості спілкуватися з чоловікоми, яким вона довіряє. Повноцінні стосунки з дитиною, її правильне виховання базується на усвідомленні батьків (вихователів) того, що:

• хлопчик – це людина, яка має рівні права з іншими в родині, дитячому садку, школі. Кожен хлопчик відчуває, що він відрізняється від дівчинки. Але кожен хлопчик, з вашою допомогою, має знати, що чоловіки і жінки, дівчата і хлопчики, бабусі і дідусі – рівноправні партнери, що цікаве повноцінне життя можливе лише за рівної співпраці та співіснування рівних людей.
• Хлопчик має право на почуття та емоції. Він, як і всі люди, має право плакати, сміятися, радіти, сумувати, сердитися, гніватися, любити й ненавидіти. Ніхто: ні батьки, ні інші люди, не мають права перетинати його психологічні кордони, так само і він не має права перетинати межі інших.
• Хлопчик має право відчувати комфорт від спілкування з вами вже сьогодні. Задоволення від вашого тепла і підтримки, без критики і звинувачень він має право отримати від вас уже зараз
• Хлопчик має право бути вислуханим та отримати відповіді на всі його запитання і турботи. Щирість, довіра, співпраця з’являються тільки там, де є місце співчуттю і розумінню.
• Хлопчик має право на помилки.
• Хлопчик має право на вашу допомогу в розвитку його самостійності, інтересів та особливостей, існує ще й сила чоловічої душі, тобто «внутрішній голос», інтуїція, чесність хлопця перед собою вже у старшому віці.

Отже, основною турботою батьків є створення сприятливих умов для розумного, емоційного та духовного розвитку дитини.. ЯК ВИХОВУВАТИ ДІВЧИНКУ?

У вас народилася донька! Ви завжди мріяли про те, що у вашій сім’ї з’явиться добра, лагідна людина, прекрасна собою, яка втішає всіх, хто її оточує своєю добротою, ласкавою усмішкою, успіхами в навчанні. Чи ви мріяли про те, що народиться хлопчик – сильний, хоробливий, здібний, благородний, захисник і переможець. А народилась дівчинка. Чи готові ми до цього? Чи розуміємо, що свідомість дитини зароджується вже під час її перебування в утробі матері? Чи готові ми зрозуміти, що дитина не народжується вже готовою особистістю, що саме в сім’ї складаються її уявлення про поведінку людини, про їх співіснування, спілкування, про основні правові, соціальні, етичні норми життя. Між хлопчиком та дівчинкою, безперечно, існують морфологічні, фізіологічні і психологічні розбіжності. Дівчатка швидше за хлопчика просуваються до свого дорослого статусу як за морфологічними параметрами так і за фізіологічними функціями. Вважають, що стать визначає біологічний статус людини. Отже, у вашій сім’ї народилася дівчинка. Якою ми хочемо її виховати? Чи традиційно: слухняною, лагідною, терплячою, доброю матір’ю або господинею? Чи людиною, яка б гармонійно втілила в життя те, що надала її природа? Чи просто виховуємо за традиціями, не приділяємо великої уваги вихованню, а робимо так, як заведено у нашій сім’ї, як «правильніше»? Передовсім ми маємо усвідомлювати, яку людину хочемо виховати. По – перше, нам треба прийняти нашу дитину такою, яка вона є, з тими здібностями та інтересами, що в неї виявляються, з тими фізіологічними особливостями, з якими вона народилася. Якщо дівчинка не є зразком дівчачої лагідної поведінки, а має сильний характер, поводиться впевнено, її не треба ламати і привчати до специфічної жіночої поведінки. Важливо придивлятися до дитини, підтримувати її інтереси і здібності. По – друге, важливо виховувати дитину (дівчинку) за сучасною системою соціальних і психологічних координат. Важливо надати дівчинці можливість гармонійно розвиватися, усвідомлювати свої права як особистості. По –друге, важливо виховувати дитину (дівчинку) за сучасною системою соціальних і психологічних координат. Важливо надати дівчинці можливість гармонійно розвиватися, усвідомлюючи свої права як особистості. По – трете, на всіх етапах розвитку дитини та функціонування сім’ї треба бути чесними щодо себе та своєї дитини. Пам’ятайте, якщо ви , знаючи основні норми порядного та чесного життя, порушуєте ці норми – діти сприймають це як норму соціальної поведінки. Намагайтеся завжди бути чесними стосовно своєї дитини. Традиційно роль вихователя дівчинки відводили матері. Проте важливо пам’ятати, не переживаючи відчуття батьківська, чоловіки збіднюють своє емоційне та духовне життя і завдають глибокої психологічної травми своїй дитині. Тому саме у перши роки життя дівчинка починає розуміти стосунки між людьми, які її оточують, у неї сформуються норми поведінки і те, як вона взаємодіє з іншими людьми, повністю відображає те, що вона бачить у своїй сім’ї між матір’ю та батьком.