Центральний район. ДНЗ № 293

 






Виховна робота

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

 Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. Сьогодні нашій Вітчизні, як ніколи, потрібні громадяни з усвідомленням своєї на­лежності до роду, краю, держави, творчі особистості, етнонаціонально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Ви­ховати таких громадян, «виколисати» з дітей народ, носіїв та про­довжувачів його духовності,— основне завдання української націо­нальної освіти.

Патріотизм у сучасних умовах має дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспіль­ства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, мо­ральної, правової культури особистості, розквіту національної самосві­домості та ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.

Страшні події, що відбуваються в країні вже понад рік, торкнулися майже кожного, сколихнули та піднесли на небувалу висоту волонтер­ський рух, пробудили національно-патріотичні почуття мільйонів гро­мадян, виявили здатність українців жертвувати власним життям за­ради свободи Батьківщини, її щасливого майбутнього. Перед сучас­ними дітьми Батьківщина постала не у найкращому вигляді: неспокій у суспільстві, економічна криза, війна — збройна та інформаційна. Як, попри все це, допомогти малечі наповнити серця любов’ю до країни, яку вони тільки починають пізнавати?

Проблема національно-патріотичного виховання в час соціального неспокою в Україні є нині однією з найгостріших. Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 року № 641 прийнято і затверджено Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді. У ній наголошується на надзвичайній ролі патріотичного ви­ховання в об’єднанні народу, зміцненні соціально-економічних, духов­них, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку процес надзвичайно складний. Адже в дошкільному віці діти не усвідом­люють, що таке патріотизм, а їхні патріотичні почуття засновуються лише на інтересі до найближчого оточення, яке вони бачать щодня, вважають рідним і нерозривно пов’язаним із ними. Тому педагоги до­шкільних закладів усі зусилля мають спрямувати на:

•                 формування у дітей ціннісного ставлення до рідного дому, сім’ї, ди­тячого садка;

•                 усвідомлення дітьми своєї національної приналежності, виховання почуття гордості з того;

•                 розвиток інтересу до історії рідної держави, її традицій, видатних людей;

•                 прищеплення поваги до людей праці, захисників Вітчизни, дер­жавної символіки;

•                 виховання любові до рідної природи, бажання її оберігати;

•                 формування толерантності, почуття поваги до інших народів, їх традицій;

•                 виховання почуття відповідальності та гордості за досягнення країни.

Формування національної самосвідомості людини запізно почи­нати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти по­винні змалечку. Наймогутнішою дієвою силою, за допомогою якої можна успішно розв’язувати питання щодо формування національної гідності, гордості, самоповаги, самодостатності, виховання патріотичних почуттів є українознавство. Українознавство — це знання про сучасне і минуле українського народу, його багатогранне духовне життя. Система патріо­тичного виховання має містити три напрями:

•                 робота з дітьми;

•                 робота з батьками;

•                 підвищення фахової майстерності педагогів.

Усі напрями взаємопов’язані та містять ознайомлення:

•                 з рідним містом, його історією;

•                 з рідним краєм та Україною;

•                 з найбільш значущими історичними подіями своєї країни та народу;

•                 з козаччиною, народними героями та їх подвигами;

•                 з державною символікою міста, країни.

Патріотичне виховання в дошкільному закладі в тісно взаємопов’язане з моральним, розумовим, екологічним, естетичним, трудовим та фізичним вихованням. Виховання почуття патріотизму в дошкільнят — процес складний та тривалий, що потребує у педагогів особистісного патріотизму та віри. Цю роботу слід проводити в усіх вікових групах, в різних видах діяльності та в різних напрямах. Завданнями пе­дагога є:

•                 обирання об’єктів, враження від яких доступні дітям. Епізоди по­винні привертати увагу дітей, бути яскравими, образними, конкрет­ними, цікавими, доцільними, неповторними, характерними для певної місцевості (своя природа, свій побут,ремесла, традиції тощо);

•                 обирання інформації та понять, що здатна засвоїти дитина дошкіль­ного віку (близькість розміщення, частота відвідування, призна­чення);

•                     розширення діапазонів об’єктів для старших дошкільнят — це район і місто в цілому, його краєвиди, історичні місця, пам’ятники, симво­ліка міста. Старші дошкільники повинні знати назви міста, своєї ву­лиці та вулиць міста чи свого мікрорайону, на честь кого вони названі;

•                 велике значення має приклад дорослих, особливо близьких людей (конкретні приклади);

•                 прищеплення дітям важливих понять, зокрема: «обов’язок перед Батьківщиною», «Любов до Вітчизни», «ненависть до ворогів», «фронтовий та трудовий подвиг»;

•                 ознайомлення з іншими містами, столицею, символікою держави;

•                 показ великого через мале, залежність між діяльністю однієї людини і життям: усіх людей.

Роботу вихователя продовжують і вузькі спеціалісти:

•                 логопед —^ розучує з дітьми потішки, приказки, народні віршики, скоромовки, показує багатство і красу рідної мови;

•                 музичний керівник — проводить фольклорні та патріотичні свята і розваги, ознайомлює з народною музикою, інструментами;

•                 інструктор з фізичної культури — проводить народні рухливі ігри, розваги.

Моральне формування особистості відбувається перш за все у процесі діяльності, в результаті якої виникають колективні стосунки між людьми. У праці та навчанні розвиваються фізичні та духовні сили людини, формується почуття обов’язку і відповідальності за доручену справу, за успіхи колективу та свої особисті, зміцнюється воля та закладається характер. У грі моделюються складні життєві ситуації, що потребують певної лінії поведінки, взаєморозуміння, товариських вза­ємин, взаємовиручки.

Не менш важливою умовою патріотичного виховання дітей є тісна співпраця з батьками, сім’єю. У теперішній час ця робота актуальна та особливо складна, потребує великого такту та терпіння, адже у мо­лодих сім’ях питання виховання патріотизму, громадянськості часто не вважають важливими. Щоб робота з батьками не зводилася до пе­дагогічного просвітництва (бесіди, консультації), слід поставити мету: залучити батьків до процесу патріотичного виховання за до­помогою взаємодії, зокрема залучити батьків і дітей до виконання спільної справи (участь у спектаклях, іграх, проектах, конкурсах). Тому предметом розмови з батьками має бути обговорення можливих шляхів залучення дітей до праці (господарсько-побутової, ручної, праці в природі), до активної участі у підготовці до спільних свят та відпочинку. Тільки розділяючи турботу дорослого, беручи на себе по­сильну їх частину, намагаючись зробити щось для інших, малюки по­чувають себе членами сім’ї.

Найголовніше в патріотичному вихованні дітей дошкільного віку: не слід чекати від дітей «дорослих форм» прояву любові до Батьків­щини. Якщо в результаті педагогічної роботи дитина буде обізнана з містом, країною, її географією, природою, символікою, і, якщо до­шкільник знатиме імена тих, хто прославив рідне місто, країну, якщо він проявлятиме інтерес до набуття знань, то можна сказати, що за­вдання виконано в межах, доступних дошкільному віку.