Хореографія для дошкільнят: навіщо і як 

Останнім часом мистецтво танцю посіло чільне місце в системі художньої освіти дошкільнят. Навчати свою доньку або сина у хореографічній студії нині модно і престижно.

Уроки танцю суттєво впливають на формування індивідуальності дитини, спричинюють її глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати різноманітні розвивальні можливості хореографічного заняття, слід пам’ятати, що уроки танцю, це передусім, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль, чимало дорослих вважають танець лише своєрідної гімнастикою. Між тим, виховання емоційності, духовності – найважливіший аспект хореографічних занять.

Існує думка:чим раніше розпочати формування фізичних умінь, потрібних для мистецтва хореографії, тим більшого успіху буде досягнуто.

Чимало викладачів, зважаючи на таку ідею,заради творчої самореалізації або високої оцінки збоку керівництва та батьків ставлять за мету створення танців для показових виступів.Вихованці для таких спеціалістів є лише своєрідним матеріалом (як фарби для художників),а уроки цих педагогів передбачають вивчення складних для малят рухів і отримання дітьми фізичного та нервового навантаження.Чи отримує дитина задоволення від таких занять? Чи покращується її здоров’я, чи розвиваються творчі здібності у той час, коли її змушують виконувати непосильні завдання?. Звісно ж, ні. Адже здоров’я дитини залежить від фізичного та емоційного комфорту.

Тому не варто добиватися швидкого зовнішнього результату за будь-яку ціну. Пам’ятаймо: головне – не нашкодити здоров’ю дитині.

Поради батькам:

НЕ ОБМЕЖУЙТЕ розвиток дитини надто ранньою хореографічною спеціалізацією. Коли дитині 3-5 років, ви не можете передбачити, чи схоче вона стати артистом балету.

НЕ ОЧІЙКУЙТЕ від занять хореографією швидкого зовнішнього результату. Правильно оцінюйте психофізіологічні можливості дитини. Наслідком занять має бути поступовий розвиток її здібностей.

НЕ СМИКАЙТЕ дитину під час занять, якщо вам здається, що вона порушує дисципліну або неточно повторює рухи за педагогом. Поважайте її творчість, не руйнуйте радісну, безпечну атмосферу заняття.

НЕ ВВАЖАЙТЕ свого малюка «жахливою дитиною». Ваша донька або син – це маленьке диво.          

Дитина - це дзеркало, що відбиває відносини в родині. Яким буде дитина, подорослішавши, як складатиметься його життя - залежить багато в чому саме від батьків.

♦ Розмовляйте зі своєю дитиною. Постійно пояснюйте йому свої дії і свої прохання. Пам'ятайте, що дитина повинна чітко розуміти, чому їм або вами здійснюються ті чи інші дії. 

♦ Спілкуючись з дитиною, керуйтеся не тільки своїми бажаннями і почуттями, а бажаннями і почуттями дитини. Пам'ятайте, що він самостійна особистість. Вчіться поважати його вже з дитинства.

♦ Обов'язково оцінюйте зроблені руками дитини речі. Пам'ятайте, що для нього дуже цінна ваша оцінка, оскільки вона підвищує його самооцінку.

♦ Заохочуйте спроби своєї дитини вирішувати свої проблеми самостійно. Пам'ятайте, що діти дошкільного віку, як правило, впевнені в своїх силах. Не позбавляйте їх цієї впевненості.

♦ Намагайтеся пред'являти дитині однакові вимоги від усіх членів сім'ї. Пам'ятайте, що дитині важко пристосуватися до різного рівня оцінок і вимог.

♦ У своїх батьківських діях будьте послідовні. Пам'ятайте, якщо ви підете на поводу його примх, то дасте йому в руки інструмент керівництва вами.

♦ Якщо дитина вередує або закочує істерику, ні в якому разі не намагайтеся звертатися до його розуму або використовувати силові методи. Пам'ятайте, що краще дію переключити увагу дитини на щось інше, для нього цікаве.

♦ Розширюйте соціальний досвід дитини. Заохочуйте його, коли він грає з іншими дітьми. Пам'ятайте, що дошкільний вік припускає поглиблення спілкування дитини за рахунок розширення його соціальних зв'язків.

♦ Не засмучуйтеся, якщо ваша дитина вередує. Пам'ятайте, що період такої поведінки рідко триває старше трьох років. Звичайно ж, за умови вашої правильної реакції на його капризи.